# 59 Здали нерви

Ніч перед розлученням була для мене безсонною. Я не могла заснути. В голові було мільйон думок. Як все пройде … що там буде на цей раз і найголовніше питання, яке мене турбувало, а чи прийде чоловік взагалі в суд ?! Адже весь цей час він взагалі не з’являвся при мені вдома (без мене як я вже говорила раніше мабуть був бо речі його зникли безслідно). Ні дзвінків від нього ні смс … взагалі НІЧОГО, що було дуже дивно!

Ця невідомість і це мовчання мене кілька лякало, оскільки я не знала ЩО діється в його голові, ЩО він надумав далі робити?

Було б краще поговорити перед днем ​​розлучення, з’ясувати його наміри, але дзвонити йому я не хотіла. З принципу. У мене теж гордість є. І дзвонити йому сама я не буду. Буду мучитися від невідомості. Хай так. Все одно що справедливе того не минути. Не хотілося б тільки знову бути учасником театральної вистави в суді.

А може він настільки перейнявся почуттями до коханки і її майбутнього ще не народженій дитині, що і думати про мене з крихіткою просто забув?Може ми йому стали вже настільки не цікаві, що він вирішив і не дзвонити і не писати і взагалі не з’являтися на нашому горизонті ?!

З такими думками я провела ніч без сну. А вранці ще на роботу треба. Суд призначений на час після обіду, тому спочатку працювати, а потім вже і розлучатися.

На роботі все валилося з рук, я була сама не своя, розсіяна, чим викликала невдоволення начальства. Директор викликав мене до себе і запитав:

У вас все гаразд? Ви сьогодні якась не така? Може ви захворіли або що взагалі з вами сьогодні відбувається?

Сиджу перед керівником і не знаю що і сказати. Проблеми свої вивалювати не будеш, а й як я ще можу пояснити свою дивну поведінку сьогодні.Вже краще напевно сказати як є, адже всі ми люди і у всіх у нас є слабкості.

“Ви мене вибачте, якщо сьогодні я як працівник вас тільки підводжу і не справляюся як слід зі своїми обов’язками. Справа в тому, що сьогодні у мене слухання в суді про моє … (тут я запнулася) … про моє розлучення з чоловіком. Тому … розумієте … “…..

# 59 здали нерви

І тут я розплакалася. Просто не стрималася і сльози градом полилися з очей. Мабуть дала про себе знати безсонна ніч і взагалі все накопичене всередині за цей час. Не могла зупинити потік сліз. І соромно було за своє така поведінка і проявлену недозволену слабкість на роботі, але я нічого не могла з собою вдіяти в цей момент.

Директор задумливо подивився на мене, мовчки зняв трубку телефону, як я зрозуміла він дзвонив своєму особистому водієві.

Загалом так, мій водій відвезе тебе в суд на розлучення, скажеш йому у скільки і куди. А тепер іди приведи себе в порядок. Очі все червоні від сліз у тебе і взагалі не варто в суді з’являтися в такому вигляді. Іди чекай, чаю хоч випий. Я і не знав, що в тебе такі проблеми. Ти про це ж не говорила. І …. удачі що тобі. Не знаю навіть що в таких ситуаціях і бажають навіть. Молода така … і дитина адже у вас … і розлучення. Хм. Ну залежить лише від вас в душу лізти не буду. Напевно неспроста на такий крок зважилися. Значить були на то причини. А тепер іди до себе в кабінет.

Допомога зазвичай приходить звідти звідки її зовсім не чекаєш. Я не очікувала такого жесту від керівника. Ні звичайно дуже приємно, що ось так увійшов в положення і своєму водієві доручив мене в суд відвезти. Навіть незручно якось. Та ще й розревілася перед ним. Подумає про мене невідомо що! Внутрішньо лаяла себе за цю виявлену слабкість!

“Спасибі вам. І вибачте мене ще раз”.

Махнув рукою на двері … мовляв ступайте.

Так треба йти себе в порядок привести. Туш некрасиво розтеклася по обличчю, ніс червоний і взагалі видок той ще. У такому вигляді дійсно в суді краще не з’являтися. Та й раптом чоловік ще прийме мій заплаканий вид на свій рахунок, подумає ще що я через нього ревіла перед судом.

# 59 здали нерви

Ну ні! Такого задоволення я йому не доставлю! Треба зараз же змити всю косметику і заново зробити макіяж. І взагалі якось зібратися. Чи не час зараз розкисати. Зовсім не на часі!

З недавніх пір упаковка заспокійливих препаратів стала моїм постійним супутником. Нерви зовсім ні до біса!

Коли все це закінчиться ?!

Коли я знайду спокій і саму себе?

Коли я перестану відчувати себе постійно як на вістрі ножа?

Коли я нарешті знайду твердий грунт під ногами?

Коли в моєму житті настане хоч якась визначеність?

Можливо сьогодні?…

Я дуже сподіваюся, що сьогодні … бо не можу більше так жити ….

Відчуваю, що себе втрачу, якщо дозволю цьому пеклі тривати і далі …

Визначеність! Мені життєво необхідна зараз саме ВИЗНАЧЕНІСТЬ!

І я її сьогодні отримаю в суді чого б мені це не коштувало!

Далі буде…

zen.yandex.ru/dnevnikitusi



ЩЕ ПОЧИТАТИ