Шкарпетки

- Блін, як люди швидко звикають до всього … - бухтелі дід Єгор, розглядаючи дірку на шкарпетці.

Він звик, що кожен раз просто викидав непотрібні шкарпетки не обтяжуючи себе лагодженням, а на теперішній час доводиться економити на всьому.

Та й який сенс штопати цю гниль? До вечора не протримаються.

Він поліз у шафку і довго шукав голку з величезним вушком. Але так і не зміг знайти.Кудись зачіпає, окаянна. Довелося взяти поменше.

Він довго плювався, намагаючись вздет нитку в голку, продовжуючи при цьому бухтеть:

- В європах геть: трохи що подорожчало - відразу на барикади лізуть. А у нас? Тьху.Скоро без носок зовсім, ходити доведеться.

Нитку в голку всунути не вдалося і страшно розгніваний дід Єгор відправився на вулицю, щоб вилити своє горе на товаришів.

Ті, як завжди, сиділи за столом і азартно вганяли кісточки доміно в стільницю.

- Привіт, - привітався з ними дід Єгор і звернувся до Матвєїч: - Займи полтинник до пенсії.

Просити грошей у Саблезуба сенсу не було. У нього їх ніколи не було. Напевно, забув, як вони і виглядають.

- Ти ж пенсію недавно отримав, - здивувався Матвеич. - Коли витратити встиг?

- Тут особливого розуму не треба, - огризнувся Єгор. - Раз в магазин сходив, і немає.

- Гаразд, займу, - заспокоїв його Матвеич і реготав. - Куди тобі такі гроші?

- Шкарпетки зовсім подерлися. Хотів зашити, а очі вже не бачать нічого. Нитку вздет в голку не можу. Ось і доводиться нові купувати.

- Так, - погодився Матвеич. - У мене зір теж уже ні до біса.

Він поліз у кишеню і витягнув гаманець.

- Слухай, - раптом згадав він, - а що ти шкарпетки у своїх друзів інопланетян не попросить? У них шкарпетки вічні повинні бути.

- Точно! - зрадів дід Єгор, але тут же чортихнувся: - А-а, чорт. Посуду-то немає. Міняти, на що буду?

- Так ти пляшку купи? - блискавично відреагував Саблезуб. - Я збігаю.

Нам пляшка - тобі шкарпетки.

- Щас я тобі збігаю, - пригрозив дід Єгор. - Не дивися, що я хворий і кашляю. Ти спершу вважати навчися. На пляшку-то скільки грошей треба?

- М-да, - скорботно почухав потилицю Саблезуб.

- Ото ж бо, - присоромив його дід Єгор. - Так що давай полтішок, - сказав він Матвєїч, - і піду я магазин. Це раніше пляшку на буханку хліба змінювати можна було, а на теперішній час і сірників не дадуть.

Він пішов, а Саблезуб протяжно зітхнув:

- Е-хе-хе. Ось часи пішли. Раніше пив і пожерти будинку що було. А тепер не п’ю, а пожерти все одно немає. Як я його розумію. Одного разу намаялся я без них. Все прокляв. Шкарпетки, річ серйозна. Це без трусів ходити можна, а без шкарпеток пропадеш.



ЩЕ ПОЧИТАТИ