'Бюро кредитних історій' підсіло на дебетові карти

13 липня 2018 роки я звернулася в Связь-Банк щоб отримати дебетову карту. Зовсім дебетову, зовсім-зовсім без кредитного ліміту. Я навіть
наполягла щоб паралельно із заявою на випуск карти мені дозволили
написати заяву на повну заборону овердрафта по карті і навіть копію
цієї заяви отримала на руки. Довелося наполягати, співробітниця довго
намагалася словами мене запевнити що овердрафту не буде.Однак у мене
є досвід довіри словами співробітників банків.
Потім співробітниця банку сказала що дебетові картки мені не видадуть, якщо я не вкажу що я
згодна на обмін інформацією про мене з якоїсь організацією під назвою
“Бюро кредитних історій”. При цьому погодитися я повинна була не тільки з
тим що банк отримає інформацію про мене в цьому бюро, а й в тому що
банк буде відсилати в це бюро інформацію про мене. Мене здивувало -
чому “Бюро кредитних історій”, адже я не прошу кредит. Я відмовилася в
бланку заяви заповнювати ці “згоди”, чим невимовно здивувала
співробітницю банку. Бюро кредитних історій, згідно Вікіпедії, це
КОМЕРЦІЙНА організація, яка продає які цього потребують,
інформацію про мене. Тобто як мінімум завдяки цій конторі я буду
отримувати більше нав’язливих рекламних пропозицій. А як максимум? Яку
інформацію про мене матиме комерційна організація,
що спеціалізується на продажу інформації про клієнтів банку ?Моє місцезнаходження коли я оплачую покупку по карті? І кому ця
інформація буде продана? У нас в країні злочинність повністю
викоренена чи, що ми готові будь-якого товариша з грошима дати
можливість знати про нас все? Чому ми так покірно погоджуємося на
контроль нас комерційними організаціями? І чому в цьому фарсі бере участь Связь-Банк, який є державною
структурою, окремої від загальної банківської системи .
На закінчення обслуговування співробітниця банку стала мене переконувати що копію мого
заяви на випуск платіжної картки вона мені давати не зобов’язана, тому
що це ж не договір, а заяву. Потім мені довелося просити поставити
на заяві печатка і підпис. Просити поставити на ксерокопії “живу”
друк синім чорнилом і “живу” підпис ручкою я вже і не стала
намагатися, бачачи глибокі муки співробітниці від спілкування зі мною.
Висновок я змогла зробити лише один - співробітниця не звикла спілкуватися з людьми
зовсім - в банк зазвичай заходили тільки покірні раби …



ЩЕ ПОЧИТАТИ