# 50 Давай поговоримо по-хорошому

Хороша справа браком не назвуть. Дуже точне висловлювання. Шлюб це щось погане, неякісне. Навіть звучить грубо. Ось сім’я - це зовсім інша справа. Сім’я! Все ясно і зрозуміло.

Чоловік ніяк не міг змиритися з тим, що я не сприймаю його ні як чоловіка ні як чоловіка. Ходив навколо мене як кіт навколо сметани. І докладав усіх зусиль для того, щоб розташувати мене до себе хоч якось. І бажано розташувати мене в горизонтальному положенні.

Заборонений плід як відомо солодкий. І те, що я відмовлялася навідріз лягти з ним у ліжко розпалювало його ще більше! Боже я бачила як він мене хотів! І дивно навіть як він себе стримував тільки! Мабуть гордість голову підняла в ньому. Чекав коли я САМА на нього накинемо в пориві пристрасті. Думав, що я все ж послаблю броню в якийсь момент, розтану і впаду в його обійми.

Наївний. Так може бути раніше так і було б. Але зараз змінилася я. І моє ставлення до нього як до чоловіка і як до чоловіка взагалі теж змінилося.

У мене з’явилося відчуття гидливості до нього. Ну дійсно скільки жінок побувало в його ліжку це ще точно до кінця невідомо. Але з мене вистачить навіть тих, про які мені відомо. Я ж себе не на смітнику нарешті знайшла, щоб після всіх них з ним ще й в ліжко стрибати. Ні. Звільніть.Гидую я. І маю на це повне право, бо довідку про його здоров’я після всіх його пригод не бачила.

Та й довідка тут вже не допомогла б. В голові фантазія малювала картинки ЯК він мені зраджував з іншими. А фантазія у мене працювала дуже добре (як недоречно!).

# 50 давай поговоримо по-хорошому ...

Загалом я не розумію який сенс був йому жити зі мною в статусі сусіда по квартирі. Вже і так було ясно, що не виходить у нас нічого і не вийде.Якщо я вже не сприймаю його як чоловіка, то все. Крах. Про яку родині йде далі мова? У різних кімнатах так і жити? І спати?

Марна трата часу це “зберегти сім’ю”.

Але мабуть він так не вважав. Як і його мама.

Перед від’їздом на іспити я все ж встигла відправити документи в суд на розлучення і на аліменти. Я вже навіть і встигла забути про це як побачила повістку до суду. Був призначений день розгляду заяви про розірвання шлюбу.

Для чоловіка теж була повістка.

Ну ось і настав день “Х”. Треба розставляти всі крапки над “i”.

Вирішила вручити йому ввечері після роботи порядку і поговорити з ним по хорошому, без зайвих емоцій здраво обговорити ситуацію. Може хоч зараз він вислухає мене і зрозуміє.

З роботи він прийшов з букетом троянд. Це вже увійшло в традицію для нього. А для мене це було нічим. Просто нічим. Чи не розтопити лід в моїй душі цими букетами. Хоч завали ними всю квартиру. Толку то що?

Спробував мене обійняти і поцілувати як завжди. Як завжди я ухилилася. До чого весь цей цирк? Навіщо будувати з себе щось?

“Ось повістка прийшла. Призначено дату розгляду заяви про розлучення в суді.”

Жбурнув букет не пів! Очі ніби кров’ю налилися!

# 50 давай поговоримо по-хорошому ...

“Ми ж з тобою домовилися, що спробуємо зберегти сім’ю. Ти знову про розлучення? Ти ж обіцяла!”

Ну да конечно ОБІЦЯЛА! Яким чином ви зі своєю мамою витягли з мене цю обіцянку? Влаштували моральний пресинг мені. І вибору мені як такого не залишили!

Давай поговоримо по-хорошому … Ти і сам бачиш, що нічого не вийде з цього. Просто прошу тебе прийди до суду і дай згоду на розлучення. І все. Більше мені від тебе нічого не треба.”

Чортихнувся і кулею вилетів з квартири.

Ну і нехай йде. Нехай переживе свої емоції самостійно. Це всяко краще, ніж якби він став на мене знову їх вивалювати.

Заспокоїться, перебіситься і погодиться.

Я чомусь розраховувала на його здоровий глузд.

Але як потім виявилося даремно розраховувала …

Далі буде…

zen.yandex.ru/dnevnikitusi



ЩЕ ПОЧИТАТИ