'Бумбараш'. Історія створення фільму

кадр з фільму

кадр з фільму

Основою фільму “Бумбараш” стали ранні оповідання про Леву Демченко дуже популярного в Радянському Союзі дитячого письменника Аркадія Гайдара, а також його незакінчена повість “Талісман”.

Спочатку на роль головного героя планувався Михайло Кононов, який добре пройшов проби, але режисер вважав, що акторові чогось не вистачає. На репетицію театру на Таганці члени знімальної групи прийшли в пошуках акторів на інші ролі. Несподівано до людей підійшов Валерій Золотухін та став напрошуватися на роль Бумбараша. Однак його проби виявилися невдалими.

Золотухін виявився наполегливим і попросився на повторний захід. Микола Рашеев, бажаючи відчепитися від приставучого актора, попросив того що-небудь заспівати. Довго не думаючи, Валерій взяв гармошку і виконав якийсь народний наспів. Режисер одразу відчув, що перед ним справжній Бумбараш, але цю кандидатуру довелося наполегливо відстоювати перед Худрадою студії.

Пізніше Золотухін зізнавався, що під час перших проб очікував запрошення на зйомки фільму “Передчасний людина”, тому і проби провів не викладаючи. А ось коли стало відомо, що ролі не буде, Золотухін всерйоз вирішив знятися у фільмі по Гайдару. І на повторних пробах Валерій виклався по повній програмі.

Отаманша розбійників Софією на думку режисера мала стати Катерина Васильєва та більше ніхто.Формально проби все ж проводили, але це тільки для галочки. Дехто з кіношного начальства бажав бачити в цій ролі свою дружину. Але встояти перед грою Васильєвої було неможливо. І Катерина цілком виправдала довіру режисера, ставши запам’ятовується героїнею.

кадр з фільму

кадр з фільму

Коли були підібрані актори, прийшов час визначитися з місцем зйомок. У творах Гайдара дійство проходило в південних областях Росії, проте їхати далеко від кіностудії бажання не було. Тут знімальній групі підвернувся великий Канівський котлован, призначений до затоплення, в зв’язку з будівництвом Канівської ГЕС. Жителі з будинків вже були виселені, так що декоратором особливо багато роботи проводити не довелося, та й залізнична гілка поблизу виявилася вельми до речі. Через деякий час з’ясувалося, що саме в Каневі був похований Аркадій Гайдар. А загинув він недалеко від залізниці, по якій їхав паровоз з виспівували пісню Валерієм Золотухіним. Місце виявилося цілком відповідним для гайдарівського фільму.

Цікавим моментом у фільмі був політ Бумбараша на повітряній кулі, за допомогою якого він нібито і загинув. Основну частину польоту успішно зняли в павільйонах кіностудії, пізніше належав на відзнятий матеріал картинку неба. Але з великими планами головного героя цей варіант пройти не міг. Кошик з Золотухіним заради цих кадрів піднімали за допомогою крана. Піднімали досить високо, так що переляк актора не був повністю награним.

Масові сцени вимагали великої кількості коней і людей. З кіньми допоміг найближчий колгосп, а ось людьми все було набагато гірше. Всього вдалося набрати для масовки близько 3 десятків людей. І довелося цим учасникам зйомок черзі грати і білих, і червоних, і зелених, благо відповідних костюмів для переодягання було більш ніж достатньо.

Після того як фільм був знятий, його хотіли покласти на полицю. Кіношне начальство побачило в картині “Наруга над ідеалами революції”. Ситуацію врятував син письменника Тимур, який заявив, що нарешті-то зняли перший справжній батьківський фільм.

Тексти пісень, які звучали у фільмі, належали Юлію Кіму. Однак в той час Кім був в опалі, тому автором слів в титрах було вказано Ю. Михайлов.



ЩЕ ПОЧИТАТИ