Знайшли село пустельників (історія)

Цей випадок стався в 2015 році, я зі своєю ріднею поїхали в ліс, зі мною був батько і брат. У мого батька була машина “буханець” і ми завжди їздили на природу з ночівлею. Взяли ми вудки, їжу, намети і ще багато чого.

Їхали ми близько трьох годин то потрібного нам місця. Ліс був дуже глухий і мало хто знав, що там є такі хороші місця.

По приїзду ми почали розкладатися, я зайнявся наметом і багаттям. Брат пішов за дровами. У перший день ми хотіли тихо порибалити, адже поруч була невелика річка. Річка йшла в гори, риби там було неміряно.Батькові це місце показав його батько, мій дідусь. Напевно, тільки ми знали про це маленькому куточку світу.

Багаття вже горів, один великий намет була на місці. Я приєднався до них, вони рибалили. Наловили ми не мало риби. Хоч у нас і було багато м’яса, я вирішив зробити рибний суп, адже я його дуже любив. Всі погодилися … Перший день пройшов відмінно.

На другий день, коли я прокинувся, я помітив, що казанок в якому я варив юшку пропав. З просонь я мало, що розумів, але все ж розбудив батька і брата. Ми всі були здивовані, брат припустив, що хтось з нас вирішив помити цей казанок, але ж там був ще суп.

Ну шукали ми в лісі цей казанок, так і не знайшли, справа йшла до обіду і потрібно було, щось перекусити. Як я вже писав, у нас було м’ясо, яке я взяв для шашлику. Але батько ж запропонував посмажити рибу, у нас була спеціальна решітка для м’яса, коли ми почали ловити рибу, її просто не було. Я вирішив піти вгору по річці в бік великої гори. Добре, що кліщів не було, а комарів взагалі мало.

Я піднімався близько 40 хвилин. Раптом я почув стукіт, наче звук молотка. Я пішов на ці дивні стуки, адже звідки вони в такий гущавині лісу. Йшов я ще метрів 150, раптом я побачив силуети людей. Подивився я туди і зауважив, що там багато людей, людина 25. Всі вони займалися чимось, хтось займався своїми будинками, видно було, що зробили вони їх з дерева, глини і ще було кілька матеріалів. У них був навіть город.Дітей зовсім не було, ну може і були, а я не помітив.

Підходити я до них не став, просто подивився, що там у них відбувається, я був можна сказати вражений, адже у них свій маленький світ далеко від цивілізації.

Прийшов я назад до свого брата і батька розповів все, як ми зрозуміли, казанок можливо забрав хтось із них. Ну й добре, можливо їм потрібніше.

http://fotokto.ru/photo/view/747120.html

http://fotokto.ru/photo/view/747120.html

Якщо я побачу гарну активність на цю статтю, напишу продовження …


ЩЕ ПОЧИТАТИ